вівторок, 25 січня 2011 р.

Вірші про вчителів та школу

Вірші про вчителів та школу
Діти, школа, вчителі… Слова усім відомі і знайомі. Але в кожного свої спогади, емоції, почуття викликають вони. Найчастіше — це дитинство, сміх радість спілкування з друзями-однокласниками, веселі ігри, уроки, перерви, свята, походи… І вчителі, які спливають час від часу у твоїй пам’яті до кінця твоїх днів; від яких ти взяв щось для себе; слова, сказані ними, живуть в тобі і ти звертаєш на них увагу навіть у зрілому віці. Дивно, але так воно і є. Нікуди від цього не дінешся. Школа… Колись ти бурхливо жив у ній, вчився, швидко ріс і мужнів, а тепер вона живе в тобі тихо і непомітно, але завжди присутня, готова зринути у пам’яті в будь-яку хвилину. І деколи хочеться повернутися у її багатоголосся і дзвінку радість, в ту дитячу безтурботність, де все було так просто і легко. Хочеться відчути той політ фантазії на грані здійсненності. Це справді найкращі роки у житті людини. Тому й приходять ці думки з таким теплом і легкістю, тому й не забуваються шкільні роки. І хочеться сказати про школу і вчителів найкращі слова.
Школа — велика дитяча країна,
В ній відкривається білий наш світ.
Тут пізнає себе кожна дитина,
І відправляється звідси в політ.
Знань надається тут першооснова,
Жити, дружити учились ми в ній.
Школу скінчили та линемо знову
В дзвінкоголосий і радісний рій.
В школі так щиро сміятися вміли,
Рішення легко приймалися в нас.
Впевнено всі ми до мрії летіли…
А повернутись не сила й не час…

Життя — це просто дивна казка Вірші про життя

Життя — це просто дивна казка
Вірші про життя

Життя… Воно дивовижне, непередбачуване, гірке і солодке, одноманітне і барвисте, часом сумне чи радісне, але дивовижне й цікаве. А найголовніше (що дуже шкода) — дається один раз. А от для чого ми приходимо в цей світ так і не знаємо. Знали б, напевно, виконували свій обов’язок ретельніше і чітко йшли до мети, а так… Живемо, мало що робимо, часто пливемо за течією і думаємо, що ми вічні. Та, на жаль, нема в цьому світі нічого вічного, все тлінне, мінливе і швидкоплинне. В цьому ми переконуємося, але вже проживши чимало на цій землі. Та життя — це справді велике диво! І саме нам випало щастя жити на дивовижній Землі. Тому треба цінувати кожну його хвилину, радіти сонцю і ранковій росі, вічним зорям у нічному небі, кожній квіточці, що прийшла у цей світ так само, як і ми; пташині, що виспівує хвалу життю радісно і невтомно. Ми то знаємо, що вона саме для цієї пісні, краси та радості і прийшла у світ. А для чого ми прийшли? Що кожен з нас повинен зробити? Я не знаю і не здогадуюсь. Та цього, мабуть, ніхто з людей не відає точно. Та я знаю одне, і переконана в тому, що прийшли ми для добра, бо ми — люди. Ми повинні творити добро, вдосконалювати цей світ своїм розумом і чуйним серцем, адже у наших головах є винахідливий розум, а в серцях є любов, співчуття, жалість, ласка, доброта, чуйність, благородство… Для чогось все воно дано людині. Може для того, щоб вона розкрила ці почуття у світі і зробила його кращим, щоб у спільноті людей не було чвар, воєн, непорозумінь, щоб ми жили в любові і злагоді, як люди, а не так, як тварини. Дуже шкода, що ми не знаємо мети свого приходу у барвистий і кольоровий світ. Ми б, напевне, були набагато кращими і розумнішими, як є зараз. Та що поробиш, просто треба себе вдосконалювати, старатися бути кращими, творити добро, може для прийдешнього, для майбутнього… Але жити треба сьогодні праведно і чесно, тому що все, що б ти не робив, якимось чином в певний час повертається до нас самих: добро — добром, а зло — ще більшим злом. То ж напрошується висновок: роби добро, щоб тобі добре було.
Життя — це просто дивна казка,
В яку приходимо лиш раз.
Тут для людей любов і ласка,
І світло сонечка для нас.
І небеса бездонні сині,
Чарівні зорі в небесах.
Ключі високі журавлині,
І вся оця земна краса.
Життя складне, але чудове,
Ми робимо в нім відкриття.
Й завжди ідемо в невідоме,
Тим цікавіше нам буття…
Привабливіше, яскравіше,
Є для фантазії політ.
І манять вдаль путі світліші…
І ти не йдеш — летиш у світ!
Є і різкі в нім повороти,
Де випадаєш із сідла.
Завертять враз круговороти…
Бувають і такі діла.
Та все проходить, час спливає,
Нова мета нас кличе вдаль.
В житті усякого буває,
Та за минулим нам не жаль,
Бо кличуть знов нові дороги,
Під ноги стеляться путі.
Чекають радощі й тривоги
Щодень у нашому житті.
Життя складне, але цікаве.
Його не взнаєш до пуття.
Буває радісне й лукаве…
Але… Спасибі за життя!

пʼятниця, 14 січня 2011 р.

Ювілейний концерт Зої Комарук

Ювілейний концерт Зої Комарук
Ювілейний концерт заслуженої артистки України, лауреата обласної мистецької премії імені Агатангела Кримського Зої Комарук «Летять роки пісенним зорепадом»
Лауреат обласної мистецької премії імені Ігора Стравінського камерний оркестр «Кантабіле» Волинської філармонії. Художній керівник народний артист України Товій Рівець
28 листопада 2010 року, Палац культури міста Луцька
  1. Осіннє золото — Зоя Комарук Слова: Дмитро Луценко Музика: Ігор Шамо
  2. Не забудь — Зоя Комарук Слова: Богдан Стельмах Музика: Богдан-Юрій Янівський
  3. Нащо мені чорні брови — Зоя Комарук Текст Тараса Шевченка
  4. Найдорожча — Зоя Комарук Слова: Володимир Даниленко Музика: Анатолій Кос-Анатольський
  5. Як почуєш вночі край свойого вікна — Зоя Комарук Слова: Іван Франко Музика: Іларіон Лебедєв
  6. Нічого — Зоя Комарук
  7. Якби мої думи німії — Зоя Комарук Слова: Леся Українка Музика: Віктор Герасимчук
  8. Останні квітки — Зоя Комарук романс з циклу «Осінні співи» Слова: Леся Українка Музика: Вадим Гомоляка
  9. Не пой, красавица — Зоя Комарук романс Слова: Олександр Пушкін Музика: Сергій Рахманінов
  10. День ли царит — Зоя Комарук романс Музика: Петро Чайковський Слова: Олексій Апухтін
  11. Імпровізація — Світлана Мішеніна Композитор: Франсіс Жан Марсель Пуленк (Francis Jean Marcel Poulenc)
  12. Утро туманное — Зоя Комарук романс Музика: Арка́дій Макси́мович Абаза́ Слова:Тургенєв Іван Сергійович
  13. Ямщик, не гони лошадей — Зоя Комарук романс Слова: Микола фон Ріттер Музика: Фельдман Яків Лазаревич 1915
  14. Грона акації — Зоя Комарук Слова: Матусовський Михайло Львович Музика: Баснер Веніамін Єфимович Обробка слів, переклад: П. Бойко
  15. Эхо любви — Зоя Комарук Слова: Рождественський Роберт Іванович Музика: Птічкін Євген Миколайович
  16. Песня о любви — Зоя Комарук Слова:Дорізо Микола Костянтинович Музика: Фрадкін Марк Григорович з кінофільму «Простая история»
  17. Правда жіночого серця Слова:Ганна Чубач Музика: Микола Лисенко
  18. Сіла птаха — Зоя Комарук Слова: Юрій Рибчинський Музика: Ігор Поклад
  19. За літами — Зоя Комарук, Кантабіле Слова: Дмитро Павличко Музика: Олександр Білаш
  20. Только раз — Зоя Комарук, Кантабіле Слова: Павло Герман Музика: Фомін Борис Іванович
  21. Не уходи, побудь со мною — Зоя Комарук, Кантабіле Слова та Музика: Микола Зубов
  22. І як тепер тебе забути — Зоя Комарук, Кантабіле Слова: Ліна Костенко Музика: Юрій Максименко
  23. Бубенцы — Зоя Комарук, Кантабіле Слова: Кусіков Олександр Борисович Музика: Бакалєйніков Володимир Романович
  24. Дзвенить у зорях небо чисте — Зоя Комарук, Кантабіле Слова: Дмитро Павличко Музика: Олександр Білаш
  25. Вічний рух — Кантабіле Композитор: Володимир Тушкін
  26. Борис Клімчук — Зоя Комарук

понеділок, 10 січня 2011 р.

Вірші про маму

Вірші про маму
Яке велике щастя жити у цьому світі, усміхатися сонечку, чути грайливу пісню струмочка, веселий спів пташок навесні, бачити безмежне блакитне небо, а темної ночі — міріади яскравий зірок, милуватися різнобарвними квітами на землі, ходити босоніж по зеленій травичці і відчувати приємний дотик холодної роси. Справді — це велике щастя. І всьому цьому ми завдячуємо найдорожчій людині у світі — своїй рідній матусі, яка народила нас, дала цю радість життя. Це ж з її крові і плоті ми з’явились у цей надзвичайно прекрасний світ, це ж її турботами виплекані, виховані, нагодовані ми виросли і йдемо по землі.
Мама! Найрідніша людина у світі, найдорожча, бо вона дала нам найбільше — щастя жити. У кожного з нас була чи ще є своя мама і її образ супроводжує нас усе життя. Її тепла посмішка, лагідні руки, найрідніший голос, її похвала чи застереження живуть у кожному з нас з дитинства і до кінця наших днів. А ми, діти, не завжди бували лагідні з нею, частенько були неслухами і приносили прикрість своєю поведінкою, та мамине всепрощаюче серце завжди любило нас, оберігало від усього на цій землі. Чи ж не тому ми хочемо сказати їй найкращі слова вдячності. Тільки іноді буває пізно. Ми, чомусь, набагато пізніше, як належить, бачимо і усвідомлюємо роль мами у нашому житті, тому часто за її життя ми так і не встигаємо сказати теплі слова, пригорнути і потурбуватися за неї як слід. Вона нам прощає, вона нас любить і захищає, пригортає крильми величезної материнської любові, де б ми не були. Бо вона — мати… Мати, ненька, матуся, матінка, мамочка — єдина людина у світі, яка не буває байдужою до своїх дітей. У ній стільки милосердя, співчуття, турботи, ласки… Бережіть своїх матерів, говоріть їм приємні слова, любіть їх, турбуйтеся про них, доки вони живі, бо настане час і вам не буде до кого прийти та прихилити свою посивілу голову. Бережіть своїх матерів.
В житті у цьому мішури багато,
Безладних рухів і бездушних слів.
Лиш часом, переважно в свято,
Згадаєш, що сказати ти хотів
Значиме, головне, важливе
Для рідних і близьких своїх,
Але буває неможливо,
Бо з нами вже немає їх.
То ж поки серце у матусі б’ється
Кажіть найкращі їй слова.
І хай любов невпинно ллється
Допоки ваша матінка жива.

неділя, 9 січня 2011 р.

Тетяна Павлічук (фортепіано), Кирило Шарапов (скрипка)

Тетяна Павлічук (фортепіано), Кирило Шарапов (скрипка)
Лауреат всеукраїнських конкурсів, асистент-стажист Національної музичної академії України імені Петра Чайковського Тетяна Павлічук — фортепіано.
Лауерат міжнародних конкурсів Кирило Шарапов — скрипка.
27 грудня 2010 року, Палац культури міста Луцька
  1. Вольфґанґ Амадей Моцарт (Wolfgang Amadeus Mozart) — Фантазія до мінор (Fantasie c-moll)
  2. Моріс Жозеф Равель (Joseph-Maurice Ravel) — Павана на смерть інфанті (Pavane pour une infante défunte (Pavane for a Dead Princess)) (1899)
  3. Йоганнес Брамс (Johannes Brahms) — 7 Фантазій для фортепіано (Sieben Fantasien (Seven Fantasias)) опус 116 (Op. 116) (1892)
  4. Жан-Марі Леклер (Jean-Marie Leclair) — соната № 3
  5. Вольфґанґ Амадей Моцарт (Wolfgang Amadeus Mozart), Фріц Крейслер (Fritz Kreisler) — Рондо соль мажор
  6. Енріке Ґранадос (Pantaleón Enrique Joaquín Granados y Campiña), Дмитро Циганов — Інтермеццо
  7. Сіріл Скотт (Cyril Meir Scott), Фріц Крейслер (Fritz Kreisler) — У країні лотоса (Lotus Land)
  8. Нікколо Паганіні (Niccolò Paganini) — Кантабіле, Вальс
  9. Зефір
  10. Фріц Крейслер (Fritz Kreisler) — Китайський тамбурин (Chinese tambourine)

Вірші про весну

Вірші про весну

І от, нарешті, зима починає видихатися… Пішли холоди з заметілями кудись далеко, а все частіше виглядає тепленьке сонечко і радує всіх своїм теплом. У повітрі пахне весною, радістю і ще чимось таким дивовижно ніжним і надзвичайним, що хочеться на вулицю, на природу. І недарма, адже на прогрітих пагорбах з’явились перші підсніжники, ще несміливі, маленькі, тендітні, але вперто нагадують всім, що вже не за горами весна-красна. І серце стрибає від радості, від щастя, бо все в природі оживає, наповнюється життєдайними соками землі, починає цвісти. Що може бути чарівнішим, ніж пробудження природи! Набухають бруньки, з’являються липкі зелені листочки, вистромлюються з землі перші квіти – а це така радість, таке щастя! А яке небо! Небо несказанно чисте, синє-синє, а в ньому летять і летять пташки. Вони повертаються з вирію додому і своїм співом звеселяють землю. Все живе радіє весні. І твоє серце наповнюється натхненням, радістю і щастям. Дивовижна пора року, неповторна, адже кожен новий день виповнений подіями, ти тільки придивись, прислухайся… У всьому дивовижна гармонія і злагодженість. З тепленької, прогрітої ніжним сонечком землі, на світ з’являються чарівні квіти, і радують нашу душу дивними і неповторними кольорами і формою. У чарівну музику весни щодня вплітаються нові звуки, дивовижні мелодії та маленькі виконавці, і створюється неповторна чарівна симфонія, яка звучить над весняний світом і наповнює серце людини ніжністю, радістю і любов’ю. І ці одвічні, але кожної весни оновлені почуття, здіймають тебе над буденним світом і несуть у чарівний і дивовижний світ казки, де ласка, любов, радість огортають тебе невидимими крильми і дарують цілий світ.

А в природі вже пахне весною,
Аромат той приємний для всіх.
Білий сніг не лежить вже горою,
А джерельцем співочим побіг.
Щоб очистити землю й омити,
Та прокласти шляхи для весни.
Хоч зима й завертає сердито,
Та весна вже приходить у сни.
Йде весна-королева по світу
І співає на всі голоси,
Та заквітчує землю прогріту,
Творить дивні картини краси.

четвер, 6 січня 2011 р.

Вірші про людські стосунки

Всі ми живемо в людському оточенні, поміж людей. А кожна людина – це індивідуальність, не схожа на інших ані зовні, ані своїм внутрішнім світом. Всі ми різні, та живемо разом, тому треба нам людей любити, іноді терпіти, але завжди поважати один одного, прислухатись до чужих думок. Іноді наступити на свою гордість, іноді відстояти свою правоту… Словом, важко жити з людьми, а без людей – неможливо. Тому-то частенько треба заглянути у свій внутрішній світ і самому переконатися, що ти нічим не кращий за інших, що і в тобі сидить десь глибоко мале чортеня, яке може ненароком вилізти назовні. Люди саме тому і цікаві, що не схожі одне на одного. І в кожній людині стільки всього самобутнього, хорошого, доброго, справжнього, слід тільки придивитися. І ти тоді відкриєш цілий світ людських дум, почуттів, спогадів, світла душі. Тому починати варто з самого себе, подивитись чи ж ти такий добрий і мудрий, як про себе думаєш. І якщо ні, то треба постаратись наблизитись до свого ідеалу. А людям слід говорити хороші слова, побачити їх добру душу, відкрити для себе їхні таланти. І себе самого віддати людям, бо ж ніхто непевне не знає для чого прийшов у цей дивовижний світ.

Вірші на ювілеї та свята

Для ювілярів
Вірші на ювілеї та свята

У кожної людини трапляються круглі дати, особисті свята, коли душа співає, рветься ввись. І тоді кожному хочеться відчути тепле і приємне слово, любов близьких людей. А знайомим, рідним і близьким, в свою чергу, хочеться привітати людину і сказати їй не звичайні слова, а найкращі, найяскравіші, в яких вкладена і любов, і ніжність, і радість. А це дуже важливо, бо тоді людина відчуває, що потрібна, значима для когось у житті.
Саме такі слова на цій сторінці, незвичайні, теплі, віршовані, сказані від душі. Адже віршами і слід вітати ювіляра.
Життя таке швидкоплинне і дуже складне, а іноді ще й важке. Стільки в ньому перепитій, різних неув’язок, труднощів, болю… На кого не поглянь – у кожного своя доля, свої печалі і проблеми. Тільки один тримається з усіх сил, не показує цього на людях, інший не може втриматись. Та всі ми – люди. І якби там не було, а коли приходить свято, хочеться радості, світла і тепла. Тому завжди говоріть людям приємні слова, зігрівайте їхню душу теплом і ніжністю свого серця, даруйте їм хвилинку радості і щастя. І хоч слово не матеріальне, а важить більше, ніж дорогі подарунки, чесне слово! Бо в слові, сказаному від душі, є все: надія, доброта, любов, щирість, тепло, сподівання, увага…
Саме цього і чекає кожен у свої святкові дні.
Присвятіть же людині найкращі слова,
Щоб любов в них бриніла й повага.
Щоб кружилась від щастя її голова
Та зігріла їй душу увага.
Добре слово, як сонце, дарує тепло,
Гріє серце, надію вселяє.
Щоб приємно і добре людині було,
Хай же слово її звеселяє.